На фото Неса Вайнштеін, учнниця 1-го класу Мотуляк Марія, учениця 11-го класу Коверега Юлія.

Не бувши на чужині, не оціниш по-справжньому рідної землі.(Народна мудрість )

Знову осінь покликала до школи учнів Шиловецької ЗОШ .Зустрілися однокласники… Кожен має що розказати: де був,що бачив, чого цікавого і корисного навчився.
І ось несподіванка… На порозі учительської стоїть жінка. Чужа. А на очах сльози. Ламаною українською мовою вітається і розповідає, хто вона. І ось що почули вчителі,а потім і учні. Народилася Неса Вайнштеін у 1943 році у Шилівцях. Пам’ятає,як маленькою обпекла личко. Та трохи пізніше лікар Грозинецької лікарні зробив їй пересадку шкіри із сідничок на обличчя. Навіть знаку не лишилося.
Пам’ятає,як малою брала картоплю у сусіда Кирила,яка варилася для свиней,а в магазині їй давали кильку. З теплотою згадує Филимона Стрільця,який ніколи не випустив з хати,щоб нічого не дати з їжі.
Одинадцятикласник Чорний Ярослав не тільки зовнішністю нагадує їй свого прадідуся,а й вірить Неся,що виросте він такою ж доброю,чуйною людиною.
Спілкуючись зі школярами,гостя звернула увагу на шкільну форму. Згадалися свої шкільні роки, далекі 50-ті ,коли доношувала чуже, або перешивала.
Потім Неся закінчила медичне училище в Коломиї,працювала фельдшером на заставі.Була змушена залишити роботу через те,що за національністю-єврейка.
У далекому 1973 році їй довелося емігрувати в Америку.Доля занесла її в Лос-Анджелес. Там живуть зараз діти та онуки, є друзі і була улюблена робота, але серце щеміло за домівкою,за тим клаптиком землі,що біля яру, за тими дітьми, з якими бавилися,за шкільними товаришами, за першим коханням. І тепер нарешті є можливість побачити всіх,поклонитися рідній землі.
На очах у цієї літньої жінки-сльози радості. Рідні стіни школи такі ж дорогі серцю,ніби батьківська хата,якої вже давно немає. П’ятеро однокласників ,що залишились живими,ніби цілий світ. З кожним є про що поговорити, що згадати. А вона все пам’ятає:вітає всіх зі святами, з Днем народження.
Скоро від’їжджати.Щемить серце,хочеться запам’ятати все і всіх.Неся зібрала на свій 74 день народження тих,хто для неї дорогий,за великим столом. Були спогади, були пісні і віра в те,що ще зустрінуться.