Величні Карпати, захопливі краєвиди, цікаві розповіді, нові відкриття та безліч щирих посмішок — усе це зробило нашу екскурсію особливою. Ми ще раз переконалися, наскільки красивою та багатою на традиції є наша Україна.
Останній дзвоник залишає у серцях вдячність за прожиті шкільні роки, дружбу, знання та підтримку вчителів. Це свято, яке назавжди залишається у пам’яті як одна з найтепліших сторінок шкільного життя.
Незабутня подорож до печер Вертеба та Кришталева Учні 7-Б, 8-А, 8-Б класів здійснили захопливу екскурсію до відомих печер Тернопільщини — Вертеба та Кришталева, які подарували дітям безліч яскравих вражень і нових знань.
У печері Вертеба школярі поринули в атмосферу давньої історії, ознайомилися з унікальними археологічними знахідками та дізналися про життя представників трипільської культури. Ця печера по праву вважається одним із найцінніших археологічних об’єктів України.
Не менш захопливою стала подорож до печери Кришталева. Учні милувалися дивовижними підземними коридорами, химерними утвореннями на стінах та красою природних гіпсових кристалів. Кожен зал печери вражав своєю неповторністю та загадковістю.
Екскурсія стала чудовою нагодою не лише збагатити свої знання з історії та природознавства, а й провести час разом, отримати позитивні емоції та відкрити для себе нові туристичні перлини України.
На цьому уроці було все: щирий сміх і тихий сум, обійми, спогади, дитячі мрії та слова, сказані від самого серця. Тут залишаються перші успіхи, перші друзі, перші переживання й безтурботні миті дитинства.
Попереду — нова дорога, нові вчителі, нові відкриття. Але тепло початкової школи, турбота першої вчительки та щасливі роки дитинства назавжди житимуть у серцях дітей світлим і дорогим спогадом.
Учні підготували та представили інформацію про героїв-односельчан, які віддали своє життя за свободу й незалежність України. Під час проєкту звучали історії мужності, самопожертви та незламної любові до рідної землі.
Пам’ять про наших Героїв житиме в серцях наступних поколінь.
Схиляємо голови перед подвигом тих, хто боронив і боронить Україну.
Учні дізнавалися, як захистити свої персональні дані, створювати надійні паролі, розпізнавати фейкову інформацію та уникати небезпечних ситуацій у соціальних мережах. Для них були проведені тематичні бесіди та перегляд навчальних відео.
Особливу увагу приділили питанням кібербулінгу, відповідального спілкування в інтернеті та цифрового етикету. Учні активно долучалися до обговорень, виконували практичні завдання та ділилися власним досвідом користування цифровими ресурсами.
Тиждень цифрової безпеки став важливим кроком у формуванні інформаційної культури школярів та ще раз нагадав усім: інтернет може бути корисним і безпечним, якщо користуватися ним відповідально та обережно.
У дружній атмосфері лунають пісні, вірші, теплі слова вдячності батькам за турботу, терпіння й безмежну віру у своїх дітей. Учні дарують свої таланти, щирі емоції та частинку серця кожному гостю.
Такі свята нагадують, що сім’я — це наш надійний оберіг, місце, де нас завжди чекають, розуміють і підтримують. А школа стає великою родиною, у якій панують доброта, повага та взаєморозуміння.
Нехай це свято залишить у серцях усіх присутніх світлі спогади, теплі почуття й ще більше зблизить дітей та батьків.
Учні активно долучалися до обговорень, відповідали на запитання, розігрували життєві ситуації та вкотре переконалися, що уважність і відповідальність на дорозі можуть зберегти життя.
Безпека дітей — спільна справа школи, батьків і громади. Саме тому такі уроки є надзвичайно важливими, адже формують у школярів культуру безпечної поведінки та відповідальне ставлення до власного життя і здоров’я.
Свято стало справжнім нагадуванням про те, що мамина ласка й бабусина турбота — це найбільше тепло, яке супроводжує дитину все життя. Атмосфера була наповнена добром, ніжністю та родинною єдністю, а дитячі серця ще раз подякували тим, хто щодня огортає їх любов’ю та турботою.
Букварик став для них першим ключиком, що відкрив двері у світ казок, пригод та науки. Попереду ще багато підручників, але цей — найперший — залишиться в пам’яті назавжди.
Дякуємо нашим маленьким розумникам за старанність, а батькам та вчителям — за терпіння й підтримку. Пишаємося вами!
#ПрощанняЗБукварем #Першокласники #ШкільнеЖиття #НашіДіти #НУШ #ПершаПеремога
Такі заходи сьогодні мають особливе значення, адже формують у дітей не лише обізнаність, а й уміння берегти власне життя та допомагати іншим. День цивільного захисту став ще одним кроком до виховання свідомих, відповідальних і стійких громадян.
Діти дарували квіти, щирі слова підтримки, листівки та обійми, сповнені тепла й поваги. У кожному погляді — вдячність за мужність, виховання справжніх патріотів і силу материнського серця, яке, попри невимовний біль, залишається прикладом любові та незламності.
Пам’ятаємо наших Героїв. Низько вклоняємося їхнім матерям. Їхня любов — вічна, як і пам’ять про тих, хто боронив Україну.
Діти дарували квіти, щирі слова підтримки, листівки та обійми, сповнені тепла й поваги. У кожному погляді — вдячність за мужність, виховання справжніх патріотів і силу материнського серця, яке, попри невимовний біль, залишається прикладом любові та незламності.
Пам’ятаємо наших Героїв. Низько вклоняємося їхнім матерям. Їхня любов — вічна, як і пам’ять про тих, хто боронив Україну.
Діти дарували квіти, щирі слова підтримки, листівки та обійми, сповнені тепла й поваги. У кожному погляді — вдячність за мужність, виховання справжніх патріотів і силу материнського серця, яке, попри невимовний біль, залишається прикладом любові та незламності.
Пам’ятаємо наших Героїв. Низько вклоняємося їхнім матерям. Їхня любов — вічна, як і пам’ять про тих, хто боронив Україну.
Учасники заходу вшанували пам’ять полеглих героїв, поклали квіти до могил захисників та згадали тих, чиї життя назавжди вписані в історію України.
8 травня — це день пам’яті про мільйони зламаних доль, про мужність, незламність і ціну миру. Сьогодні особливо гостро усвідомлюємо: боротьба за свободу триває, а подвиг захисників минулого і сучасності назавжди житиме у серцях українців.
Особливо зворушливими стали виступи бабусь — берегинь родинної мудрості. Їхні розповіді та спогади наповнили захід теплом, щирістю і живою історією, переданою від серця до серця. Саме вони стали тим невидимим містком між минулим і сучасністю, який допомагає зберігати і примножувати українські традиції.
Це свято ще раз нагадало: сила роду — в пам’яті, у повазі до своїх витоків і в любові, що передається з покоління в покоління.
Педагоги мали унікальну можливість не лише почути, а й побачити, як діють справжні професіонали у надзвичайних ситуаціях. Їх зустрічали фахівці різних напрямків служби порятунку — представники НМЦ ЦЗ та БЖД, превентивного напрямку, піротехніки, хіміки, спеціалісти з охорони праці та освітнього сектору.
Живе спілкування, практичні поради, реальні кейси — усе це допомогло педагогам по-новому осмислити власну роль: не лише навчати, а й формувати у дітей культуру безпеки. Адже кожен урок може стати тим важливим знанням, яке одного дня врятує життя.
Живе спілкування, практичні поради, реальні кейси — усе це допомогло педагогам по-новому осмислити власну роль: не лише навчати, а й формувати у дітей культуру безпеки. Адже кожен урок може стати тим важливим знанням, яке одного дня врятує життя.
Ця зустріч стала ще одним кроком до створення безпечного освітнього середовища, де головна цінність — життя і здоров’я кожної дитини. Бо сучасний учитель — це не тільки носій знань, а й провідник у світ безпеки, впевненості та відповідальності.
Під час засідання ми говорили не лише як педагоги — ми говорили як люди, як частина роду, як ті, хто щодня торкається дитячих сердець.
Про пам’ять, що живе в традиціях.
Про силу, що передається крізь покоління.
Про дітей, які вчаться бути собою, коли знають, звідки вони.
Це була розмова про глибоке. Про справжнє. Про те, що не завжди можна виміряти словами, але можна відчути.
Щира вдячність психологу Майї Мазур — за делікатність, мудрість і той простір довіри, у якому кожен міг знайти щось своє.
І особлива подяка фотографу Майї Вакарюк — за світло в кадрах, за емоції, які вона так тонко відчула і зберегла.
Бо іноді достатньо одного дотику — словом, поглядом, світлиною — щоб нагадати:
ми маємо коріння…
і маємо крила
Він був не просто вчителем — він був наставником, який умів запалювати вогник допитливості в серцях учнів, підтримувати, вірити й вести вперед. Його уроки виходили далеко за межі підручників — це були уроки життя, гідності й людяності.
А ще він був серед тих, хто пройшов через Чорнобиль… Серед тих, хто не вагаючись став на захист інших, ризикуючи власним здоров’ям і життям. Його подвиг — тихий, без зайвих слів — назавжди залишиться у нашій пам’яті як символ сили духу та самопожертви.
Василь Петрович ніс у собі біль пережитого, але ніколи не втрачав світла — ділився добром, мудрістю і щирістю з кожним, хто був поруч.
Сьогодні його вже немає серед нас, але він живе у своїх учнях, у добрих справах, у спогадах, які зігрівають серце.
Вічна пам’ять і глибока вдячність за життя, віддане людям.
Дарія гідно представила свою роботу в номінації «Народознавство, краєзнавство» на тему «Рослини – символи України», продемонструвавши старанність, допитливість і любов до рідної культури.
Бажаємо нових звершень, натхнення та ще більше перемог на науковій стежині!
23 квітня відбувся регіональний семінар для керівників професійних спільнот учителів природничої, громадянської та історичної освітніх галузей «Чорнобиль у фокусі: погляд крізь роки». Захід організовано фахівцями КЗ «ІППОЧО» спільно з Науковою бібліотекою Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Семінар об’єднав освітян з різних куточків Буковини задля осмислення Чорнобильської катастрофи крізь призму науки, історії, екології, національної пам’яті та сучасних підходів до інтеграції знань у межах освітніх галузей.Із вітальним словом до учасників звернулися директорка КЗ «ІППОЧО» Куриш Наталія та завідувачка сектором науково методичної роботи відділу інформаційно-бібліографічної та науково-методичної роботи Наукової бібліотеки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Косташ Марія.У рамках теоретико-методологічного модуля розглянули:
історію, виклики та перспективи розвитку атомної енергетики України (Чайковська Ірина, методистка НМЦ природничо-математичної освіти та технологій КЗ «ІППОЧО»);принципи роботи АЕС та причини аварії (Чухненко Поліна, завідувачка кафедри методики викладання природничо-математичних дисциплін КЗ «ІППОЧО», та Юзькова Валентина, доцентка кафедри методики викладання природничо-математичних дисциплін КЗ «ІППОЧО»);просторову динаміку радіоактивного забруднення (Грицку Вероніка, доцентка кафедри методики викладання природничо-математичних дисциплін КЗ «ІППОЧО»);Чорнобиль як глобальний виклик: витоки, українські виміри, місце в історії і національній пам’яті (Федорак Василь, методист науково-методичного центру суспільно-гуманітарної освіти та міжнародної інтеграції КЗ «ІППОЧО», та Вамуш Альона, завідувачка кафедри методики викладання суспільно-гуманітарних дисциплін КЗ «ІППОЧО»);стратегії відновлення екосистем у Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику (Фабіянова Іванна, завідувачка НМЦ природничо-математичної освіти та технологій КЗ «ІППОЧО»).Особливо цінними стали живі свідчення очевидців катастрофи. Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Крушніцький Валерій презентував авторську книгу «Тернистий життєвий шлях сільського фельдшера» та поділився особистими спогадами. Вчителька української мови ОЗ «Гвіздівецький ліцей» Лукашова Тетяна розповіла про «Чорнобильске містечко» у селі Новоолексіївка та власний досвід очевидця та переселенки.Завершився семінар оглядом книжкової виставки «Чорнобиль не має минулого часу», яку підготували фахівчині Наукової бібліотеки ЧНУ імені Юрія Федьковича Косташ Марія та Мурашевич Тетяна.Зустріч стала важливим майданчиком для професійного діалогу, обміну досвідом та формування цілісного бачення того, як тема Чорнобиля може і повинна звучати в сучасному освітньому просторі.Є зустрічі, які зігрівають серце навіть через екран… Саме такою стала онлайн-зустріч учнів Печенізького ліцею та нашої школи, присвячена великоднім традиціям.
У щирій атмосфері діти ділилися родинними спогадами, розповідали про писанки і крашанки, які розписують разом із рідними, про духмяні паски, що наповнюють дім теплом, про великодній кошик і ті особливі миті, коли вся родина збирається разом. У кожному слові відчувалася любов до рідного, до традицій, до України.
Особливої духовності зустрічі додала участь отця Володимира, який звернувся до учнів із щирим словом, наголосив на важливості віри, добра та єдності, а також нагадав про справжній зміст Великодня — перемогу життя, світла і надії.
Попри відстань, ця зустріч об’єднала серця, подарувала відчуття спільності й нагадала: наші традиції — це ниточка, яка об’єднує за тисячі кілометрів і робить нас сильнішими.
Дякуємо всім учасникам за щирість, відкритість і тепло. Нехай світло Великодня живе у кожному серці!
До Дня інформування про аутизм Казка про внутрішнє світло Матвія
Кожна дитина має світло.
Просто інколи його потрібно побачити серцем
Сучасний педагог — це не лише вчитель, а наставник, мотиватор і новатор. Саме тому атестація допомагає рухатися вперед, удосконалювати свої підходи та відповідати викликам сьогодення.
Підтримка, об’єктивність і відкритість — ключові принципи цього процесу.
Разом будуємо якісну освіту!
Саме цій темі був присвячений практичний тренінг «Ресурсна чашка». Мета заходу — не просто навчити вчителів технікам стресостійкості, а дати їм можливість зупинитися, зазирнути всередину себе та віднайти джерела натхнення.
Цей захід став для вчителів можливістю на мить зупинити шалений шкільний ритм, попіклуватися про себе та згадати, що їхній головний інструмент у роботі — це вони самі, їхня енергія та натхнення.
Це не просто перевірка знань, а справжня подорож у світ логіки, кмітливості та нестандартного мислення. Учасники мають можливість проявити свої здібності, спробувати власні сили та отримати новий цікавий досвід.
«Кенгуру» об’єднує мільйони школярів із різних країн, надихає любити математику та відкривати її з нового боку.
Пишаємося нашими учнями, які не бояться викликів і впевнено крокують до нових досягнень!
Дякуємо вчителям за організацію, а учасникам — за активність і наполегливість!
Натхненно декламували улюблені твори Великого Кобзаря на конкурсі читців учні із 5 – 11 класів. Переможці були нагороджені бурхливими оплесками та грамотами.
Дев’ятикласники майстерно зіграли ролі у виставі за п’єсою Тараса Шевченка «Назар Стодоля», яка відтворює соціально-побутовий колорит кінця XVII століття
Цікавою була зустріч з поетесою Ганною Бранашко, яка ознайомила дітей із власними поезіями про велич і славу Кобзаря та нагадала про його духовні заповіти.
Привернула увагу виставка творів Тараса Шевченка та ілюстрації школярів до вивчених віршів, балад та поем. У класах проведено квести, вікторини, переглянуто фільми, присвячені нашому генієві.
Активну участь в організації та проведенні Шевченківських днів узяли вчителі української мови і літератури А.В.Глухой, Л.С.Кваснюк, Г.В.Паращук, Г.М.Паращук, вчителька образотворчого мистецтва О.В.Снігур, вчитель музичного мистецтва О.В.Тулюлюк, бібліотекар Я.І.Стрільчук а також учні школи та їхні батьки.
Десятикласники подарували найдорожчим жінкам увагу, радість і частинку своєї любові. У залі панувала по-справжньому родинна атмосфера, а оплески та усмішки стали найкращою нагородою для юних артистів.
Свято залишило багато приємних вражень і ще раз нагадало, як важливо дарувати один одному тепло, повагу та добрі слова.
04 березня 2026 року відбулося виїзне засідання міжшкільної методичної спільноти працівників психологічної служби, бібліотекарів закладів загальної середньої освіти Клішковецької ТГ на тему «Ментальне здоров’я жінки в умовах сучасних викликів» на базі Хотинської бібліотеки. Мета заходу – підтримка ресурсу спеціалістів. Адже психолог, який не дбає про свій ресурс, не зможе ефективно допомогти іншим.
З учасниками працювала справжня майстриня своєї справи, психологиня Майя Мазур. Вона створила простір, де можна було бути справжньою, полюбити себе різною, бути не просто жінкою, а Богинею. Після таких зустрічей світ стає трішки світлішим, хочеться жити, дихати на повні груди, берегти себе. Це був той самий момент «перезавантаження», коли внутрішній хаос нарешті поступився місцем спокою та впевненості.
Цей захід став не лише перевіркою грамотності, а й уроком патріотизму — нагадуванням про єдність нашої країни та силу українського слова.
Крим — це Україна. І сьогодні це звучало з кожного аркуша, написаного рукою наших учнів.
Щира подяка моїм колегам! Участь у конкурсі «Вчитель року» стала для мене не лише професійним випробуванням, а й можливістю відчути справжню силу командної підтримки.
Від щирого серця дякую вам, дорогі колеги, за допомогу, поради, моральну підтримку та віру в мене. Кожне добре слово, кожна порада, кожна хвилина, присвячена підготовці, були безцінними.
Цей досвід ще раз довів: разом ми – сила!
Пишаюся тим, що працюю в колективі професіоналів, однодумців і небайдужих людей.
Відійшла у вічність Галина Остапівна Стрільчук — добра, мудра, щира, справжня.
Педагог з великої літери, вчителька математики, вміла керівниця, людина з чуйним серцем, яка понад пів століття свого життя присвятила школі, дітям і освіті. Багато років Галина Остапівна очолювала школу, вкладаючи в неї свою душу, мудрість і невичерпну енергію.
Вимоглива до себе й до інших, строга, але справедлива, вона завжди залишалася взірцем порядності, честі, відповідальності й людяності. Її поради, підтримка та мудрі слова назавжди залишаться у пам’яті колег, учнів і батьків.
Під її керівництвом виросло не одне покоління освітян і випускників, для яких вона стала справжнім наставником, другом і прикладом для наслідування.
Світла пам’ять про Галину Остапівну житиме у серцях усіх, хто мав честь працювати поруч, навчатися під її керівництвом, просто знати цю добру й сильну духом людину.
Вона залишила по собі цілу епоху — епоху добра, віри в дітей і любові до людей.
Світла, добра, щира — саме такою ми пам’ятатимемо Галину Остапівну.
Хай спочиває її душа у вічному спокої.
А пам’ять про неї — тепла, світла й вдячна — житиме у серцях усіх, хто мав щастя бути поруч.
На зв’язку — Буковина і Слобожанщина. Дві області, два різні куточки України, але одна мова — мова єдності, доброти й поваги.
Учні знайомилися, розповідали про свої школи, традиції, улюблені місця, ділилися мріями та вірою в те, що Україна — це велика родина.
Презентації, усмішки, теплі слова і щирі побажання миру створили особливу атмосферу — таку, яку можна відчути навіть через екран.
Ця зустріч ще раз довела: нас розділяють кілометри, але єднає серце України, яке б’ється в кожному з нас.