Місяць війни…Ідуть запеклі бої, гинуть військові, помирають мирні жителі, серед них і діти. І кожен з нас відчуває відповідальність, кожен задає собі запитання: «Що я зробив для перемоги?»Усі разом працюємо задля того, щоби запанував мир і спокій у державі.За цей час наші односельчани зібрали і передали для військових і переселенців:Картопля — 3 т.Консерви-10т.Крупи, вермішель -15т.Дитяче харчування — 2т.Квашені овочі — 1т.Домашні закрутки — 10т.Сухофрукти- 200 кг.Яблука — 300кг.Шоколад — 150кг.Цукерки — 400кг.Мід — 100кг.Джеми, варення — 900кг.Печиво — 1180кг.Лимони — 70 кг.Сітки маскувальні — 65 шт.Електрогенератори — 8 шт.Подовжувачі і трійники — 3 коробки.Батарейки — 1 коробка.Бензопили — 2 шт.Бронежилети — 11шт.Аптечки першої допомоги — 30шт.Каримати — 60 шт.Спальні мішки — 30шт.Засоби персональної гігієни — 10 коробок.Військова форма — 3 шт.Медикаменти і перев’язувальний матеріал — 200 коробок.Їжаки залізні — 200шт.Одяг — 4 т.Щиро дякуємо всім!Все буде Україна!!!

Усі герої нашої рубрики #історії_і_долі та їхні історії різні – з різними шляхами до нашого села, планами на найближчі дні майбутнього та долями. Проте деякі речі їх все ж об’єднують – усі вони мирні жителі, кожен з них, незалежно від рідної мови, постраждав від нападу росії, і кожен має сподівання, що війна завершиться якнайшвидше і вони матимуть можливість повернутись до своїх домівок у незалежній Україні.Чи думала родина з Запоріжжя, що одного весняного ранку їм доведеться бігти з рідного дому? Не думали… Навіть думки такої не допускали у перші дні війни, але… палаючий Енергодар вмить змінив думки і плани.- 9 днів я йшла на супротив своїй сім’ї: я не поїду, я не хочу, і чого це, що я тут боюсь?- ділиться спогадами переселенка з Запоріжжя Олена — А тоді чоловік старшої дочки каже: «Треба їхати.» Ми їхали три дні і на четвертий тільки змогли приїхати, тому що пробки дуже великі, черги на блокпости. Але, дякувати Богу, кругом добрі люди. Дуже гарно нас приймали скрізь: доводилось ночувати і в садочках, і гарно зустрічали люди у себе вдома. Приїхали сюди, і перше, що мені прийшло на думку, куди ж піти, що робити? З знайомими зідзвонюємось, то хто має справу з мішками з піском, хто з пляшками для коктейлів. А тут я як у Бога за пазухою. Тут спокійно і тихо. Поки… Тут мені все подобається, але вже душа болить, треба б їхати. Але ми потрібні тут. Ці сітки, які тут плетемо, маємо надію, захистять наших оборонців. Якщо хоч одного воїна сітка вбереже від смерті, ми будемо щасливі. Поки будемо тут, то будемо їх плести. Може, дасть Господь, скоро це скінчиться.Вже дуже хочеться повернутись до звичної роботи, адже у мирні часи ми не тільки продавали канцтовари, а й займались з дочками волонтерством: робили мотанки, іграшки – навчали цьому діток з дитбудинків. Дітям було цікаво, а ми дивились на них і раділи. А ще наша волонтерська організація організовувала фестивалі, у яких приймали участь зірки української естради.Ми віримо, що все буде добре, і будемо вважати, що це був просто привід для знайомства. А ще я мрію прожити 95 років: треба онукам розказати про все, показати, як робляться мотанки. Розказати, що український народ непереможний, що разом — ми сила, що рука, яку подають українці у часи негоди, підтримає кожного. Все буде Україна!!!Далі буде…

Герої не вмирають!Біль цих днів не минає. Час його не притуплює. Рятує думка про тих, хто змінився за останні вісім років. Тих, для кого ця жертва вже ніколи не буде намарною. Герої не вмирають поки хтось не на словах продовжує їх справу! Поки хтось підтримує цей вічний контакт між грішною землею і небом, у яке вони полинули.

Щороку 20 лютого в Україні вшановують пам’ять полеглих на Майдані Незалежності під час кривавих подій Революції Гідності. Саме цього дня 2014 року загинула найбільша кількість активістів Євромайдану.Щорічна всесвітня тиха акція вшанування Героїв Небесної сотні «Ангели пам’яті» відбувається уже восьмий рік поспіль.Вшануємо і створимо разом куточок пам’яті про загиблих, заради того, щоб події, які відбулися вісім років тому, назавжди вкарбувалися в історію України, у серце кожного українця.

Їх назвали Небесною Сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Полягли за честь, за волю, за право бути Українцями і за свою Батьківщину. Героїчна Сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності. З нагоди річниці вшанування Героїв Небесної Сотні для учнів перших класів було проведено урок «Тернистий шлях до свободи». Дітям розповіли про події тих днів на Майдані, згадали Героїв Небесної Сотні, вшанували пам’ять хвилиною мовчання. Ми не маємо права забути, що Герої Небесної Сотні дали нам можливість жити вільно, будувати нову країну.

У пам’яті нашого народу, у наших серцях Афганістан не забудеться ніколи. Спогади про нього – це урок для нинішнього і прийдешніх поколінь.Галина Мельничук з учнями 4-го класу провела урок-реквієм «Ти вічний біль, Афганістан!» Запросили на урок учасника бойових дій в Афганістані Антонюка Василя Васильовича. Він розповів про роки війни, солдатську дружбу, поринув у важкі спогади…Афганська війна залишила невиліковну рану в душах і серцях тих, хто пройшов вогненними гірськими стежками, хто втратив друзів, синів чи батьків.

8 лютого світова спільнота відзначає День безпечного Інтернету. Відповідні заходи проходять у всьому світі з метою привернення уваги громадськості до важливості створення безпечного Інтернет простору для наймолодших користувачів. Наша школа не стала виключенням та долучилася до проведення даних заходів.Метою Дня безпеки в Інтернеті є поширення знань про безпечне, відповідальне і позитивне використання цифрових технологій для дітей та молоді. Дякуємо працівникам Патрульної поліції Чернівецької області, старшому лейтенанту Анні Харені, яка провела on line заняття та розповіла учням 4-го, 5-х і 6-го класів про безпечний інтернет-простір — правила поведінки у мережі та способи уникнення кібербулінгу.

16 січня в Україні вшановують пам’ять захисників донецького аеропорту.Кіборги – так назвали нескорених українців, які в нелюдських умовах до останнього захищали Донецький аеропорт. Бої тривали з 26 травня 2014 року й до 25 січня 2015 року та забрали життя понад 200 бійців. Декому з них не виповнилося ще й 19 років. «Кіборги вистояли, не вистояв бетон», – ця фраза увійшла в історію як ілюстрація подвигу українських воїнів. Вони стали символом мужності, патріотизму та відданості вільній і незалежній Україні. Пам’ятати про кожного, хто віддав своє життя за мирне небо над нашими головами, і підтримувати тих, хто вдень і вночі захищає країну від ворога – найменше, чим ми можемо віддячити. Згадаймо сьогодні полеглих кіборгів і вшануймо їх безсмертний подвиг. Вічна пам’ять загиблим воїнам України!